Пошук
  • Яна Ивановна

Виробництво молока в Україні дорожчає і скорочується з року в рік, але замість допомоги підприємцям країна лише збільшує імпорт молочних продуктів з-за кордону. Саме це призвело до занепаду галузі.

Півтора десятка великих молочних компаній направили в Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства прохання розслідувати безконтрольний імпорт, який позбавляє вітчизняну галузь прибутку і робочих місць. «Україні загрожує доля Молдови і Болгарії, де понад 80 відсотків молочної продукції на полицях магазинів - це імпорт», - заявив голова Союзу підприємств України Вадим Чагаровський. І якщо порівняти з минулим роком, то його кількість в нашій країні збільшилась удвічі. А по деяким категоріям продуктів його частка зросла до небувалих розмірів: наприклад, закордонні сири займають 40 відсотків всього їх асортименту в країні. До речі, близько третини всього обсягу Україна закупила у Польщі, яка створила своїм підприємцям сприятливі умови для виробництва та переробки молока, чого, на жаль, не скажеш про нашу країну. Більш того, з наступного року на імпорт таких продуктів з ЄС встановлюються нульові митні ставки. І без того недорога європейська молочка буде коштувати у нас ще дешевше і наша країна стане головним ринком збуту надлишків європейського молока. А вітчизняне подорожчає до кінця року ще на 10 відсотків.

Міністр аграрної політики і продовольства України Роман Лещенко прокоментував: «По падінню молока ми знаходимося у 1946 році». А фермери та підприємства продовжують вирізати корів, яких дорого утримувати і годувати. Але замість того, щоб допомагати своїм виробникам, Україна компенсує нестачу молока розширенням імпорту. Це простий і невитратний шлях, який може призвести до поступового зникнення національної молочної галузі.

«За підсумками 2020 року Україна перетворилася на нетто-імпортера молока: імпорт зріс на 113 відсотків, що еквівалентно 1 мільйону тонн молока-сировини. Це той мільйон тонн, який міг би дати до 15 тисяч робочих місць нашим співвітчизникам у молочному секторі і принести 1 мільярд гривень в український бюджет », - говорить директор Асоціації виробників молока Анна Лавренюк.

До речі, у нас існує державна підтримка молочної галузі, але у порівнянні з ЄС - це «небо і земля». Європейські молочники отримують до 70 відсотків дотацій на безповоротній основі з бюджету на розвиток тваринництва і модернізацію переробної галузі. Це дозволяє їм впроваджувати нові технології і продавати продукцію з більш високою доданою вартістю. Загальний бюджет ЄС на підтримку агросектору в країнах Союзу щорічно складає близько 58 мільярдів євро. В Україні ж на ці цілі у поточному році виділено 4,5 мільярди гривень, з яких тваринники у кращому випадку отримають лише один.

Як ми бачимо, зовсім скоро українське молоко «збіжить» з полиць магазинів, а його виробники будуть вимушені шукати нову роботу, як і тисячі людей, які працюють на підприємствах. При цьому, уряд це зовсім не хвилює, адже є простий і зручний спосіб забезпечення населення молочкою – імпорт. І владі байдужі наслідки, занепад вітчизняного виробництва і усі «без п’яти хвилин» безробітні працівники галузі.


Яна Д'яченко


#новини #україна #новиниукраїни #молочка #молочники #українськемолоко

0 перегляд0 коментар

Життя українців вже майже рік залежить від статистичних данних, які публікує МОЗ. Саме опираючись на них уряд вирішує таке болюче питання, як введення карантину. Їх було вже три: весняний, вихідного дня і зимовий. Усі вони залишили неаби який відбиток як на житті пересічних українців, так і бізнесу. Та ось чи правдиву статистику нам демонструють? Думки розділились, але більшість не впевнена у достовірності данних.


#соцопитування #україна #статистика #моз #коронавірус #локдаун #карантин


0 перегляд0 коментар
  • Яна Ивановна

Нарешті. Саме з такою думкою прокинулись українці 25 січня, адже саме цього дня закінчилась дія зимового нокдауну. Але не усі видихнули з полегшенням, бо наслідки вже третього за рахунком жорсткого карантину, невтішні. Нагадаємо, що перший був ще навесні, а другий – це припинення звичного життя на вихідних, тобто наш уряд вирішив перепробувати усі варіанти. І, на жаль, досить бездумно – ні один з видів нокдауну не дав необхідний і прогнозований результат.


Тож, як відчувають себе зараз ті, хто найбільше страждає від кожного з видів карантину – бізнес? Бо, на відміну від весняного локдауну, більшість населення мали змогу працювати,а весь удар на себе прийняли, в основному, ресторатори. Здається, що підприємці мали зробити висновки з минулих карантинів і на цей раз були готові до обмежень. Але все ж таки зазнали великих збитків і важко переживають період вимушеного простою.

Не дивлячись на те, що ті, хто вижили після минулих глобальних обмежень, розуміли як себе поводити, без втрат не обійшлось. Формати закладів, які спочатку працювали на доставку і на винос, виграли і отримали збільшення продажів. Але звичайні ресторани і кафе – це зовсім інше. Для них доставка і самовиніс - це копійки. Як намагались втриматись на плаву розповів один з рестораторів столиці: «Більше половини ресторанів працювали підпільно і продовжували приймати гостей за закритими дверима. У лоб ніхто не порушував - мовляв, двері навстіж і заходьте. Але постійних клієнтів обслуговували, за щільно запнутими шторами, відзначали дні народження і призначали ділові зустрічі. Це було масове явище на цей раз. І, думаю, це теж багато у чому допомогло бізнесу пережити локдаун. Нехай мізерний, але це приплив додаткових грошей». Та навіть ті, хто ризикнуть працювати підпільно – від того багатшими не стали. Відчайдухи намагались хоча б працювати у «0», ризикуючи натрапити на штраф.


Та варто відмітити, що на цей раз правоохоронці працювали досить дивно і вибірково. Хтось взагалі не побачив шаленої агресивності поліції (як у локдаун вихідного дня, коли заходили по 10 раз на день і влаштовували нічні облави), а комусь «пощастило» побувати у справжньому шпигунському кіно. Представники правоохоронних органів влаштовували справжнє стеження неподалік від закладів, день у день намагаючись викрити заклад у порушені.

Але більшість рестораторів були за дотримання правил, хоча і логіки в них не бачили. Такі або повністю зачинялись на цей період, якщо не мали власної доставки попередньо і не бачили сенсу працювати через підрядників, або намагались пристосуватись до нових умов. Ті, хто зміг, радіють і тому, що змогли виплачувати зарплатню своїм співробітникам, хоча і не всім. Бо у деяких закладах частина персоналу скористалась правом на відпустку і насолоджувалась заслуженим відпочинком.


Та, на жаль, не усі змогли пережити черговий локдаун. Особливо найбільш вразливий бізнес – середній і малий. Та найбільш чітке розуміння того, що підприємці помирають від рук влади, а не коронавірусу, прийшло саме по завершенню 3-тижневої «облави». Бо змін у статистиці і значне зниження захворюваності - не відбулось. Показники, які обіцяв уряд так і залишаються обіцянками.


Хоча, знаючи наскільки винахідливі у нас політики, не дивно, якщо вже через 5 хвилин МОЗ опублікує кришталево чисту статистику, а президент буде співати оди про ефективність локдауну.


Яна Д'яченко


#україна #новини #новиниукраїни #локдаун #фоп #моз

0 перегляд0 коментар