Швидка допомога в Україні частіше за все нагадує звичайну машину, яка вирізняється лише проблисковими маячками. Адже коли мова йдеться про якісь дійсно термінові виклики, сподіватись залишається лише на себе, родичів, сусідів і просто небайдужих людей. Адже приїзду «швидкої» можна і не дочекатись. І річ зовсім не у безвідповідальних медиках, які не хочуть працювати. У більшості випадків просто не вистачає ні персоналу, ні транспорту. І оскільки ця проблема не нова у нашій країні, з нею вирішили боротись. Та яким чином і чи стане допомога швидшою?
Річ у тім, що через недостатнє фінансування (а отже - нестачу транспорту, диспетчерів і медпрацівників), бригади вимушені вирішувати куди їхати спочатку. Звідси і купа історій про те, що швидка приїхала через 40 хвилин, або не приїхала зовсім. У будь-якому випадку, наслідки можуть бути фатальними.
Тож, тепер медики матимуть чіткий «графік» до кого виїжджати у першу чергу. Кабмін роз приділив наступні критерії «відбору»: критичні випадки – не має дихання (або неефективне), масивна кровотеча (крововтрата). Окремо описано чим вони можуть бути зумовлені «усіма видами травм різної етіології; впливом зовнішніх факторів (ураження електричним струмом, блискавкою тощо); інтоксикацією та отруєнням, у тому числі укусами тварин, комах тощо гострими та хронічними захворюваннями».
Раніше перелік симптомів і характеристик був набагато більшим. Але нас запевняють, що це для нашого блага. Адже, «відсіявши нетермінових» можна допомогти тим, хто цього потребує негайно.
Далі йдуть «екстреники» - це ті, хто звертаються з порушенням свідомості, ознаками кровотечі, гострим коронарним синдромом, ознаками гострого мозкового інсульту.
Та хто ж тепер вважатиметься не екстреними пацієнтами? Уряд стверджує, що "до них належать випадки, які не несуть загрози для життя і здоров'я пацієнта, але хворий або потерпілий вимагає консультації медика". Та при цьому сюди можуть потрапити і громадяни з високою температурою тіла, вагітні з нездужанням, люди з біллю у шлунку, нирках, печінці і багато іншого. Адже, ні до однієї з попередніх категорій такі симптоми віднести медики не можуть. Бо у таких випадках, в принципі, можна дочекатись прийому сімейного лікаря «завтра-післязавтра», а можна і не дочекатись…
А є ще зовсім інша категорія і ще не зрозуміліша. Непрофільна. Тобто, хворий/постраждалий не потребує проведення оцінки стану здоров’я на місці, у разі потреби йому може бути надано дистанційну медичну консультацію щодо причини звернення. Виходить таке собі завдання: постав собі діагноз сам… Наприклад,у наслідок ДТП людина отримала забої, але начебто нічого серйозного, про що і повідомила диспетчеру, той розповів куди пластир приліпити і все. А людина просто перебувала у больовому шоці і не відчула внутрішніх пошкоджень, тож наслідки можуть бути такі самі, як і випадку з «критичними» хворими, якщо до них не приїхати вчасно.
Виходить, уряд вирішив що такі критерії - це найкращий спосіб налагодити роботу швидкої. А долю людей тепер вирішуватимуть навіть не «на око», а «на слух». Адже уся відповідальність того, куди направити бригаду першою – лягає на плечі диспетчера. І влада, яка б вона не була непрофесійна і часто недалекоглядна, це точно розуміє. На жаль.
Яна Д'яченко
Comments