Чи стане Україна рабом ЄС?
Знову закон. Та, як не дивно, на цей раз дійсно можна аплодувати нашій владі. У першому читанні прийняли законопроект про локалізацію, який дає преференції вітчизняним виробникам (перш за все, машинобудівної галузі) на держзакупівлі. Але його існування під великим сумнівом. Не все, що добре починається – добре закінчується.
Справа в тому, що Євросоюз виступив проти такого закону. Звичайно, не просто так. Згідно нововведень тепер перевага надаватиметься компаніям, які на 25-40% є локальними. Це дозволить хоч якось реабілітувати давно вмираючу машинобудівну галузь України. Та в Європі обурені таким «зухвалим» рішенням. Адже наша країна – це «хлібна» казна для закордонних імпортерів «машин». Тож, переслідуючи свої інтереси, виходить такий парадокс: Євросоюз намагається заборонити нам те, що зараз робить більшість провідних країн світу - підтримувати власне виробництво.
На підмогу до опозиції такого закону виступає і НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції). Ряд зауважень з’явилося у звіті по цьому проекту. Наприклад, "необґрунтовані пільги і переваги для окремих осіб". Тобто, у ВР не дотрималися норм закону "Про державні закупівлі", зокрема, про недискримінацію учасників. Таким чином, встановлення пільг для окремих суб'єктів господарювання є корупційним чинником. Отже, аби уникнути складових, які можуть призвести до корупції,можна просто віддати господарювання в машинобудівній галузі закордонним виробникам. Кількість робочих місць, які втратить країна та які суми будуть витрачати на закупівлю «машин» з-за кордону – навіть уявити моторошно.
Історія з тисяча і однією поправкою закінчується тим, що НАЗК рекомендує виключити з проекту норми, що створюють нерівні умови для учасників держзакупівель. Якщо це зроблять, то закон, можливо, і залишиться, але його першочергова мета не буде досягнута. Єдина радість – це лише рекомендації. НАЗК не може впливати на хід прийняття або «проходження» закону. Не дивлячись на це, дію закону дійсно можуть «призупинити», що фактично робить неможливим компаніям, на третину локальним, мати певні привілеї при держзакупівлях.
На даному етапі те, що без державної підтримки машинобудування просто помре, владу не цікавить. На першому плані стають відносини з Євросоюзом, де відверто натякають, що вразі, якщо закон почне діяти, Україна може залишитися без фінансової підтримки від ЄС, а черговий транш під загрозою. Головний аргумент Маасікаса (посла ЄС) - пропонована модель підтримки українського машинобудування порушує норми Угоди про Асоціацію з Євросоюзом, під якими свого часу підписалася Україна. При чому, це питання ще потребує детального вивчення. Адже згідно з норм СОТ (Світова організація торгівлі) і самого Євросоюзу, будь-які правила мають виключення. Наприклад, в цій ситуації можна «обійти» угоду, тим паче, що зараз є і інші чинники – криза, в умовах якої країни «виживають» як можуть.
Та якщо все ж таки, Європа не піде на зустріч (а згідно з настроєм, цього не відбудеться), Україна має два варіанти вирішення ситуації. Перший – це виконати умови ЄС, що означає остаточно погубити машинобудівну галузь країни та дозволити закордонним виробникам і далі наповнювати наш ринок. Другий – вирішувати ситуацію через вищі інстанції. Будь - яка країна-учасник СОТ може звернутися в орган врегулювання суперечок і відкрити справу. Та ми повинні розуміти, що це справа не двох днів, місяців та навіть років.
Тож, піддавшись тиску ЄС ми втратимо робочі місця, власні виробництва та величезні суми. А почавши боротьбу та відстоюючи нашу промисловість, ми можемо зіткнутися не тільки з довгим розслідуванням. ЄС може у відповідь «вставляти палки в колеса» - ввізні мита, скасування поступок і квот та інше. Причому, ці заходи можуть виходити далеко за рамки машинобудування, а застосовуватися для будь-яких товарів. Наприклад, аграрної продукції.
Тож, ця ситуація з обох боків не обіцяє ніяких покращень для держави. Єдине, що ми побачимо – це те, як влада буде урегульовувати таке питання. Чи зможе відстояти інтереси країни та чи потрібно їй це взагалі?
Яна Д'яченко