Робота. Когось нудить від цього слова, а найприємніша частина тижня – це вихідні, а хтось мріє про трудові будні. Сумне сьогодення диктує нові правила життя і вносить свої корективи, з якими влада боротись не збирається. Точніше, активно це робить, але лише на словах. Як завжди, головний козир уряду – брехливі обіцянки для замилювання очей.
Так сталось і з питанням, від якого на пряму залежить навіть не рівень життя, а можливість існування кожного українця. У нашій країні і без коронакризи робочих місць не вистачало, а для того, аби прогодувати родину іноді однієї роботи замало. Тож, у часи, коли вимушені «відпустки» отримала велика кількість людей, підтримка від держави – те, на що розраховував кожен (до того ж, це звичайна практика у Європі до якої так прагне країна). Але сталось не так як гадалось: більше 2 мільйонів українців втратили роботу, а обіцянки про допомогу так і залишились солодкими словами у гучних інтерв’ю.
«Кабмін планує утворити 500 тисяч робочих місць», - саме такі заголовки швидко поширились у всіх інформаційних агенціях і ЗМІ. Уряд вирішив відкрити «недорогі» робочі м’ясці (а це означає зарплати у межах 6-8 тисяч гривень) для підтримки населення у тяжкі часи безгрошів’я і коронакризи.
"500 тисяч робочих місць, які я згадував, які ми хочемо створити, вони дуже прості. Тобто це легка робота, на яку людина зможе прийти влаштуватися, і на наступний день вже її отримати. Ну, наприклад, класти бруківку або стати озеленювачем, і так далі ", - зазначив навесні Шмигаль. Але щось пішло не так і обіцяний шанс заробити гроші отримала лише 21 тисяча осіб. Де «заблукали» ще 480 тисяч робочих місць – знає тільки сам Кабмін, який більше ситуацію не коментує.
Відомо тільки те, що 10 тисяч людей залучили на працю у сфері дорожніх робіт у рамках проекту «Велике будівництво». І це з обіцяних майже 200 тисяч. Хоча з тією умовою, що коронавірусний бюджет у своїй більшості витратили саме на дороги - досить дивно. Адже з такими темпами «закатування» грошей – працювати повинні сотні тисяч людей днями і ночами, та ще й без вихідних.
Що ж, поки закордонні колеги нашого уряду підтримують населення своїх держав, українці вимушені чекати дива. Хоча, як показує практика, навряд чи воно станеться. Та й логіка нашої влади цілком зрозуміла: проблеми індіанців вождя не хвилюють. Залишається дізнатись як достучатись до "вождя", аби він почав думати про свій народ.
Яна Д'яченко