Чи відчувають українці подорожчання продуктового кошика?

Останнім часом продукты харчування б'ють усі цінові рекорди. Навіть, дивно, що 9% опитаних не відчули цього на власному гаманці. Мабуть, варіант "ні" натискати урядовці, які і на цінники можуть не дивитись...

Що коїться з ринком газу?

В Україні запрацював конкурентний ринок газу для підприємств теплокомуненерго (ТКЕ). А отже, обіцянки про річний і стабільний тариф не стануть реальністю для споживачів. Та й реалізація нововведення залишає бажати кращого. Що ж насправді отримають українці і чи є привід для паніки?

За словами прем'єр-міністра Дениса Шмигаля таке рішення – це ще один важливий крок по створенню повноцінного ринку газу. Він зазначив: «Тепер всі теплокомуненерго, більшість з яких належать місцевій владі, будуть укладати контракти з газопостачальними компаніями самостійно. На тих найкращих умовах, які будуть на ринку ». Але чи будуть ті «найкращі умови» і де їх шукати? Насправді, це риторичне питання. Бо, відпускаючи тарифоутворення у «вільне плавання», урядовці кидають на призволяще і населення, і місцеву владу, і ТКЕ. Адже ніякої конкуренції у нинішніх умовах не виникне. Лише «Нафтогаз» буде займатись регулюванням цін для постачальників. Тому що піти до інших у них не вийде через заборгованості, які є зараз у всіх. Отже, виходить така собі монополія на ринку газу. А нововведення у кінцевому рахунку тільки «розв’язує руки» «Нафтогазу». І здається, що уряд, впроваджуючи реформи у енергетичній сфері, боїться вникати у суть того, що відбувається. А рішення приймає за принципом «будь що буде». Бо питання з боргами тепловиків потрібно було вирішувати ще до відкриття ринку. І донині влада не знає що з цим робити.

У будь-якому разі, підприємства, які не зможуть знайти гроші на покупку газу за тарифами «Нафтогазу», будуть змушені зупинити свою роботу, бо вибору у них, м’яко кажучи, бракує. Особливо в умовах, які диктує пандемія вже другий рік поспіль: грошей ні у населення, ні у муніципальних бюджетах немає. Загалом ситуація для багатьох українців буде означати відсутність гарячої води та опалення. І постраждають навіть ті громадяни, хто справно оплачував комунальні платіжки. Окрім того є і інша проблема – вартість газу для споживачів. Бо небезпека такого кроку для населення полягає і у тому, що, з великою ймовірністю, тарифи на опалення і гарячу воду серйозно виростуть.

Звичайно, обійтися без підвищення цін вийде, якщо буде розроблений і впроваджений механізм компенсації теплокомуненерго різниці у тарифах з місцевих бюджетів. Але навіть якщо це станеться - кардинально на ситуацію не вплине. Через вже згадані фінансові наслідки коронавірусу.

Отже, підсумувати ситуацію можна фразою колишнього міністра Яценюка – «якщо куля в лоб, то куля в лоб». Інакше це ніяк описати не можливо. Адже здавалося, що «останніх пострілів» від урядовців було вже забагато і населення ледве-ледве зводить кінці з кінцями, але ні. Чергові зміни, чергова нісенітниця, черговий удар. Константа рівноваги зберігається лише у полі необдуманих рішень влади.

Яна Д'яченко

Рішення влади –закон. Оскарженню не підлягає

В Україні що не день, то нові цікаві рішення Верховної Ради чи президента. На цей раз Зеленський вніс до парламенту законопроект, який передбачає ліквідацію Окружного адмінсуду Києва, а він розглядає позови за рішеннями органів влади, зареєстрованих у Києві. Хоча спочатку в Офісі президента розглядали м'який варіант - передати частину повноважень у Верховний Суд (відповідний законопроект вже був навіть відправлений в Раду), але Захід він не влаштував. І ось тепер голова країни вирішив взагалі ліквідувати Окружний адмінсуд.

Одразу варто відмітити, що останнім часом все робиться чомусь для Заходу, а не власних громадян. Що і досі викликає подив. Бо чомусь Німеччина, наприклад, не вирішує долю закону, опираючись на думку Франції чи взагалі Великої Британії. Та, на жаль, українському президенту важливіше бути хорошим і зручним для когось, а не для громадян України. Тому маємо те, що маємо. Але при ліквідації одного органу повинні утворити інший. Тож, документ передбачає ліквідацію ОАСК(Окружний адміністративний суд м. Києва) і створення замість нього Київського міського окружного адміністративного суду, який буде розташовуватися в столиці. Згідно з перехідними положеннями законопроекту, коли закон вступить у силу, ОАСК припинить брати участь і протягом 10 днів повинен передати підсудні йому справи до Київського окружного адміністративного суду. Це нині діючий суд, який займається справами по Київській області. Виходить, що він стане «наступником» ОАСК до тих пір, поки не буде створено Київський міський окружний адміністративний суд.

Але як це можливо? Експерти не можуть надати відповідь, а урядовці це питання не коментують. Річ у тім, що у десятиденний термін передати справи ОАСК - це нереально, адже неможливо забезпечити таку миттєву передачу справ (особливо коли мова йдеться про українські реалії). Крім того, усі справи тепер відкотяться на початкову стадію, усі судові процеси у новому суді почнуться заново. Тобто, люди чекають захисту своїх прав, але у адекватні терміни нічого не отримають. Експерти впевнені, що реформування суду треба робити планово, розумно. Але те, що написано в цьому проекті - це за межею розуміння. Адвокат Ростислав Кравець привів яскравий приклад для розуміння того, що відбувається: «Уявіть собі, що завтра Кабмін зобов'яже всіх людей у країні ходити без трусів або скинутися на яхту Зеленському. Опротестувати це рішення Кабміну буде ніде. Людей позбавляють на невизначений термін можливості оскаржити абсолютно будь-яке рішення влади».

Цікаво, для чого це робиться? Як завжди, для видимості роботи у надії, що українці-дурні і нічого не зрозуміють? Або демократична країна Зеленському набридла і існує вона лише у фільмах 95-го кварталу? Зрозуміло лише девіз президента (справжній, а не з передвиборчої кампанії) – позбавити населення усіх прав і можливостей впливу на розвиток країни.

Яна Д'яченко