До 20 липня сумнозвісний танкер Delfi, який затонув у Одесі, мали витягнути з води. Саме так обіцяв пан президент. Але це залишилось лише на словах, адже у діючої влади хронічна амнезія на свої ж обіцянки. Отже, з минулого року Чорне море страждає від нафтопродуктів, а екологія зазнає все більше негативного впливу.
Та в цій ситуації не тільки природні ресурси в небезпеці, але й фінансові. Через пів року після того, як танкер пішов на дно, його власник почав спроби підняття затонулого, які не принесли результат. І хоча з самого початку, президент наголошував на тому, що цим повинен займатися саме господар судна, дуже швидко він «перевзувся в повітрі» і була висунута вимога передати повноваження на підйом українській стороні. Звичайно ж, і проспонсорувати його.
Вимальовується один досить цікавий момент: Зеленський звинуватив судновласника у тому, що той ще в листопаді повинен був почати підйом танкера, адже не зробивши це, останній продемонстрував свою безвідповідальність. І тут варто зробити примітку, що той, на чиї плечі верховне панство хоче «всіх собак повісити» заявив, що він ще взимку готовий був почати роботу, але «місто зарубало» цю ідею і не дало порізати танкер.
Чому ж рятувати море від груди металу вирішили своїми силами? Це риторичне питання, адже в нашій країні за «порятунок» беруться лише тоді, коли на цьому можна добряче заробити. При чому схема набивання своїх гаманців досить гарно прихована. Можна навіть подумати, що влада, нарешті, робить щось безкорисливо. Та це буде самообманом.
Ключовим в цій епопеї став спосіб діставання танкеру. З самого початку,експерти пропонували різати судно і діставати по шматках. Та досить адекватно звучав аргумент про те, що це небезпечно для навколишнього середовища. Хоча тут також є нюанс – за весь час, поки нафтовіз «відпочиває» на пляжі «Дельфіну» шкоди він завдав значно більше, ніж якщо б його одразу витягнули, навіть частинами.
Наступна заява вразила своїм дисонансом (тут в правдивості попереднього аргументу і зневіримось): мер Одеси пояснив, що не погодились на розпил не через екологічну загрозу, а через те, що підіймати цілий танкер значно дешевше. І тут можна знов оцінити здібності можновладців, адже тисяча і одна спроба дістати судно, які досі тривають, обходяться в рази дорожче. В такі моменти все більше сподіваєшся на підростаючі покоління, діти яких, в першому класі рахують краще за високопосадовців.
Наразі, вже кілька разів намагалися підняти новоспечену «перлину» Одеси, а адміністрація морських портів у черговий раз оголосила про тендер на підйом танкера. Він завершиться лише 6 жовтня, що вже лякає, адже невідомо які наслідки зазнає екологія та зі скількома плавниками будуть народжуватися дельфіни через бажання влади до легких грошей. Поки що на кону 25 мільйонів гривень. Та, якщо «розкинути» на усіх причетних, розуміємо, що сума ще буде зростати.
Отже, чітко зрозуміло, що чим довше триватиме роботи з підйому танкера, чим більше «зіпсованих» тросів, тим більше коштів можна «підняти» разом з судном.
Яна Д'яченко
