Не так давно «Укрзалізниця» вважалася однією з найуспішніших компаній країни. Конкурентні зарплати, оновлені склади поїздів, задоволені пасажири і самі співробітники підприємства. Однак сьогодні залізнична галузь країни залишає бажати кращого. Зарплати топ-менеджменту зашкалюють, а ось у середньої та нижчої ланки від колишніх гонорарів не залишилося і сліду.
Зеленський заявив про необхідність реформувати залізницю. Ну, дійсно, треба щось міняти, адже найпотужніша компанія на очах занепадає. Одним із продуктивних методів роботи з розвитком галузі виявилося ніщо інше, як співпраця з іноземними компаніями. І, справді, навіщо підтримувати своїх виробників, коли можна купити поїзда у Швейцарії? Там гроші, мабуть потрібніші, ніж українській державі ...
– Потяги цього виробника (швейцарський «Stadler» прим. Ред) позитивно зарекомендували себе на широкій колії. Потяги виробництва цієї компанії успішно використовуються білоруською залізницею для організації міської електрички і регіональних перевезень. Ми зацікавлені у співпраці зі Stadler, але приміські перевезення є для "Укрзалізниці" понадзбитковими. Тому ми намагаємося прийти до європейської моделі придбання рухомого складу і пропонуємо органам державної влади розглянути фінансування за рахунок бюджетних коштів, – заявив т. в. о. голови правління "Укрзалізниці" Іван Юрик.
Ось дивна річ, в Україні є вагонобудівні заводи, такі як Крюківський вагонобудівний завод, «Дніпровагонмаш», Попастнянській вагоноремонтний завод, Дослідно-механічний завод «Карпати» і ряд інших виробництв. При цьому в «Укрзалізниці» гордо заявляють про співпрацю зі Швейцарією, та ще й порівнюють із Білоруссю. Але, чи можна рівнятися Україні на Білорусь? Адже наша країна у рази більша сусідки, де вирощують «бульбу». У промисловому, територіальному, економічному плані! Так чому ми повинні орієнтуватися на країну, у якій немає такого ж потенціалу?
Чого домагаються українські чиновники? Знищення галузі вагонобудування? Знищення самої «Укрзалізниці», яка, до слова кажучи, так само може забезпечувати себе вагонами – є необхідні потужності для виробництва. Дії топ-менеджменту УЗ викликають безліч питань, як і модель самого управління.
Так топ-менеджмент «Укрзалізниці» це суцільно «виконуючі обов'язки», повністю склад правління не сформований і не затверджений. Звичайно, що «т.в.о» не візьмуть на себе відповідальність у повній мірі. Та й як можна сформувати стратегію підприємства, наприклад, на кілька років вперед, якщо завтра т.в.о вже не буде на займаній посаді?
При цьому багато управлінських функцій перетягнула на себе Наглядова рада (НР), взявши на себе додаткову відповідальність із якої по факту не справляється! Так, наприклад в УЗ повинні були продати близько 300 тис. т металолому, замість цього було реалізовано лише 46 тис. т. Через це тільки у даній частині на «Укрзалізниці» недоотримали 400 млн. грн.! НР блокувала прискорення процесу продажу брухту, внаслідок чого підприємство і недоотримало сотні мільйонів гривень і це лише в цьому напрямку!
Зате зарплати Наглядової ради на висоті. Так гонорар голови Наглядової ради Шевки Анжунера становить близько 700 тис. грн на місяць (!), Члени ради теж непогано заробляють: Андерс Ослунд, Крістіан Кун і Андреас Матьє отримують по 585 тис. грн.
При цьому, якщо орієнтуватися на інші країни, то у тій самій Франції або Німеччині у наглядових радах можуть бути тільки громадяни країни. А самі члени рад не отримують зарплатню взагалі, працюючи на громадських засадах. Вважається, що фінансовий чинник позбавляє незалежності та об'єктивності.
Цікаво, що ні міністерство інфраструктури, ні КабМін не реагують на плачевний стан «Укразлізніці» і не прискорюють вибір керівної ланки і членів правління одного з найбільших держпідприємств країни. Чому так відбувається? А, може все зводиться до планомірного руйнування компанії, щоб потім за безцінь продати українським, а ймовірніше за все іноземним олігархам? Вони-то швидко налагодять роботу компанії, яка десятиліттями створювалася в України...
Антон Ткаченко