В Україні досить багато проблем. І, на жаль, лише меншість з них вирішується і знаходиться на контролі держави. Тож, хвилююче багатьох українців житлове питання повз роки продовжує і далі їх турбувати. А особливо гостро воно стало саме на тлі події 2020-го року.
Коронакриза – гарна нагода для зростання кількості довгобудів. Та для початку, що це взагалі таке? В Україні найчастіше виникають ситуації, коли будівництво новобудови закінчується пізніше, ніж у заявлені терміни. І якщо час здачі об'єкта затягується більше, ніж на один рік, то він і отримує статус довгобуду. Та такий майновий товар користується не аби яким попитом, адже купувати його починають на етапі будівництва, коли вартість мінімальна і найвигідніша. Та що треба знати, коли щось іде не за планом?
По-перше, при будівництві житлових комплексів залучають генпідрядні організації, які іноді замінюють в процесі будівництві та у цьому немає нічого надприродного. Можливо, він погано виконував покладені обов'язки, тому забудовник подбав про майбутніх мешканців і найняв нового. Але якщо такі організації змінюються одна за одною, варто почати турбуватися: швидше за все, вони самі відмовляються працювати з даними забудовниками (наприклад, через борги і невиконання фінансових зобов'язань забудовником) і виходять з проекту.
Та варіантів як зрозуміти що ви «попали» немало. Але якщо так сталось, то шляхів вирішення небагато. Можна почекати, поки будівництво відновиться, продати квартиру у недобудованому комплексі або розірвати договір із забудовником. Усі три варіанти мають свої наслідки і не аби які фінансові збитки для нинішніх власників. Але можна на хвилинку зрадіти, адже як вирішити цю проблему, вже думає Кабмін. Та не варто, бо думають вони вже не перший рік.
Але, все ж таки, щось зробили – новий законопроект. Одна з пропозицій у ньому - створення комісії для проведення технічної перевірки об'єктів житлового будівництва. А у разі виникнення певних проблем, гроші на добудову об'єктів будуть брати з місцевих бюджетів. Та якщо порахувати кількість об’єктів у регіонах, то стає зрозуміло, що коштів потрібно буде більше, ніж є у казні будь-якого міста України.
І найголовніше – якщо уважно подивитись чергову писанину від уряду, у вигляді «рятівного» законопроекту, то стає зрозуміло, що вирішити проблему він не допоможе. Річ у тім, що про захист українців, які вкладають гроші у майбутню оселю, у документі ні слова.
Виходить, що урядовці працюють по вже звичній для них схемі: напишемо законопроект, щоб зробити видимість дій і ці дурні замовкнуть… Тож, поки українцям залишається над уважно читати документи і вибирати забудовника, хоча і у цьому випадку також є ризики. Адже найнадійніші компанії інколи псують свою репутацію невдалими об’єктами, а населення повинно у цьому питанні керуватись принципом «хто не ризикує-той не п’є шампанського (точніше, не має власного житла»…
Яна Д'яченко